Вони з Вовою познайомилися якраз в той період, коли були готові до сімейного життя. Ганна була фінансово незалежною, її заробіток доповнювали батьки, бо вона виплачувала кредит за свою машину. Із самого початку Ганна зрозуміла, що Вова – “той самий”, їй було комфортно та радісно у його присутності. На його пропозицію вона охоче відповіла “Так!”. Подружжя разом мріяло про дитину, і звістка про вагітність Ганни викликала у них загальне захоплення. Але після народження дитини у Вові відбулися зміни. Через кілька тижнів після народження дитини він став дорікати дружині за неробство після вагітності, яке вона спочатку пояснювала нервами новоспечених батьків.
Однак це був не разовий спалах. Ганна згадала схожу ситуацію у подруги і подякувала Вовові за те, що він не такий, як усі. Подяка згасала в міру того, як згасала його дбайливість. Ганна терпіла його поведінку доти, доки він, купуючи подарунки сестрі на день народження, не став ігнорувати її думку, посилаючись на відсутність доходу в неї. Обурена, вона задумалася про розлучення, знаючи, що до подання заяви має пройти шість місяців. Впевнена у своїй незалежності та ресурсах, Ганна зробила перший крок – розповіла про ситуацію його сім’ї. Їхній подив був відчутним, як і його мовчання.
Пізніше він вибачився і, помітивши зміни в собі, став більш співчутливим і добрим. Незважаючи на покращення ситуації, Ганна іноді замислювалася про його колишню жорстокість. І все ж вона не хотіла розлучення, розмірковуючи про те, чи не був той важкий період лише початковою подружньою перешкодою після народження дитини, як це було з її подругами. Тепер Ганна задається питанням, чи була це просто така фаза. А яка ваша думка – такі моменти в шлюбі – тимчасове явище або цикл, що повторюється?