У хвилину незвичайного спокою Наталя дістала з шафи старі фотографії, переглядаючи ностальгічним поглядом. Там були фотографії, на яких вона була зафіксована дитиною, в будинку свого дідуся, зі своєю двоюрідною сестрою, що йде до школи, та з багатьма своїми друзями. Вона посміхнулася фотографіям часів навчання в інституті та спогадам про своє кохання, Ігоря, особливо про день їхнього весілля. Хоча минуло десять років, її любов до Ігоря залишалася сильною. До кімнати зайшла мати Наталії, яка зацікавилася фотографіями. Але, перш ніж вона встигла глянути на них, Наталя швидко закрила альбом. Вони трохи побалакали про переваги класичних фотографій перед цифровими, перш ніж вирушити на кухню. Знаходячись там, мати помітила складений намет у рюкзаку Наталії.
Донька пояснила, що планує літню поїздку з Ігорем. У відповідь на це мати, яка завжди мріяла про онуків, в черговий раз натякнула на своє бажання – і ця тема знову засмутила Наталю. Тим часом Маша, подруга Наталії, розмовляла зі своїм чоловіком Сашком про той день, коли Наталя прийшла забрати свій намет. Вони знали, що Наталя та Ігор щосили намагалися завагітніти, що й спонукало Ігоря запропонувати їй лікування. Ці слова глибоко засмутили Наталю. Минали місяці, а від Наталії не було жодної звістки. Маша почала здогадуватися про місцезнаходження своєї подруги. Вона згадувала, як вони разом подавала документи на отримання закордонних паспортів, і запитала, чи не скористалася Наталя своїм, щоб залишити країну?
Зважаючи на тиск, з яким стикалася Наталя, Маша вважала, що вона, можливо, шукала усамітнення далеко від батьківщини. У затишному приморському кафе Наталя сиділа сама. Вона дивилася на фотографію Ігоря, розмірковуючи про їхнє минуле і про той біль, який спричинила його пропозиція. Хоча вона сумувала за своєю сім’єю, їй потрібно було побути однією, далеко від тягарів свого колишнього життя. Вона шепотіла собі під ніс слова втіхи, сподіваючись незабаром зателефонувати матері та все пояснити.