Трохи більше двох місяців тому моя енергійна та активна свекруха Ярослава виявилася прикутою до ліжка і потребувала постійної уваги. Після тритижневого перебування в лікарні вона повернулася додому, і моє життя перетворилося на нестерпне випробування. Я провела ці тижні, доглядаючи її – від годування до купання. Ми з чоловіком разом із нашим 4-річним сином переїхали до неї, щоб допомагати постійно. Мені 27 років, моєму чоловікові 41 – а їй 65. Після трьох напружених тижнів я зрозуміла, що таке життя не для мене.
Де гарантії, що вона не житиме так ще кілька десятиліть? Мій чоловік, вважаючи, що турбота про неї – це мій обов’язок, рідко допомагав мені в цій справі. Крім того, він хотів, щоб я готувала для нього та приділяла йому відповідну увагу. Я дизайнер інтер’єрів, а також проводжу заняття для дітей. Хоча у мене гнучкий графік, це не означає, що я маю багато вільного часу. У фінансовому плані я роблю величезний внесок, покриваючи більшу частину сімейних витрат.
Більше того, під час обговорення питання про наймання доглядальниці мій чоловік завагався, а потім припустив, що я могла б покрити й ці витрати. Мої стосунки зі свекрухою завжди були напруженими. Вона часто ставила свою онуку з боку доньки вище за нашого сина і рідко допомагала нам. Змучена, в результаті я повернулася до своєї квартири разом із сином, розмірковуючи про своє майбутнє. Я самодостатня і всерйоз подумую про розлучення. Рішення непросте, але я знаю, що щось має змінитись.