Молода родичка поставила тітці Лєні питання про дитячий фаворитизм між батьками, в результаті чого почалася розмова про те, що дочка явно віддає перевагу тату мамі. Мати відчувала себе осторонь, оскільки її дочка, Аліса, виявляла повне обожнювання свого батька, Артема, який відповідав їй взаємністю; Аліса була дочкою тата. Мати була здивована, тому що через часті відрядження Артема вона в основному займалася вихованням дітей. Тітка Олена припускала, що це звичайна динаміка: дочки часто більш прив’язані до батьків, а сини – до матерів, мабуть, тому, що кожен із батьків відіграє роль «доброго поліцейського» для одного з дітей, а інший – «поганого».
Олена розповіла, що її власна мати була суворішою з нею, а батько – м’якшим, що сприяло її сильній прихильності до нього. Молода мама особливо переживала, коли Аліса на заняттях у дитячому садку назвала її «злою», на відміну від «веселого» тата. Олена порадила матусі не приймати це близько до серця і рекомендувала побути деякий час у гостях, щоб Аліса скучила за мамою. Тітка Олена також підтвердила, що ці ролі не статичні та можуть змінюватися з часом.
Мати нарікала на несправедливий стереотип про те, що мама – той самий «поганий поліцейський» для доньки, але визнавала складність виховання саме доньки, адже вихованням Аліси займалася переважно вона, татко лише балував. Обидві жінки погодилися на тому, що хоча психологи стверджують, що діти однаково люблять обох батьків, насправді все виглядає інакше, що породжує споконвічні питання про батьківський фаворитизм.