У шість років Лариса виявила своє захоплення чорною магією, подумки містифікувавши свою сусідку, гадану спадкову відьму, Тетяну Марківну. Завдяки своїй цікавості та безстрашності Лариса потоваришувала з відьмою, виділивши себе серед інших дітей. Незважаючи на свої нестандартні інтереси, Лариса вела звичайне життя, переїхавши до Москви та здобувши медичну освіту.
В інституті вона зустріла Єгора, якого за допомогою магії змусила закохатися у себе. Молоді люди одружилися, але коли Лариса народила від Єгора дитину, його батьки обманом змусили його повірити, що дитина не від нього, і хлопець вигнав Ларису з дитиною з дому. Повернувшись до рідного міста, Лариса не знайшла розради ні в батька-алкоголіка, ні в його скривдженої нової дружини. На щастя, подруга дитинства Лариси, та відьма, залишила їй свій дім та лист, у якому втішила її та передбачила світле майбутнє.
У листі згадувалася каблучка, яку Лариса знайшла в скриньці, і радилося надіти хх, щоб доля змінилася на краще. Як і передбачала Тетяна Марківна, Лариса продовжила навчання, знайшла роботу лікаря і, нарешті, зустріла своє справжнє кохання – чоловіка, який прийняв її дитину, як рідну. Вона утрималася від використання магії, зрозумівши, що ніщо не може змінити те, що має бути.