Павло докладав максимум зусиль для того, щоб у дітей та онуків були свіжі овочі та фрукти. Проте, ті не оцінили цього навіть після несподіваної траrедії.

Якось Павло рішуче заявив про свій намір вирушити до села у неділю. Він розсудив, що настав час підготувати ґрунт для посадки картоплі, але його діти не поділяли цього устремління. Борис пропонував садити одразу, не обробляючи землю, а його сестра Галина заявила, що зручніше та економічніше купити картоплю у магазині. Але Павло був переконаний, що домашня картопля смачніша і що ця справа необхідна, щоб навчити онуків цінувати тяжку працю. Коли мова зайшла про продаж сімейної ділянки, Павло рішуче відмовився. Незважаючи на те, що ділянка була офіційно оформлена на Бориса, батько стверджував, що земля дорожча за будь-які гроші.

 

Advertisements

У результаті всі вихідні вони провели за обробкою землі та посадкою картоплі. Павло особливо пишався своєю саморобною теплицею, збудованою зі старих віконних рам. Він обіцяв дітям, що до липня вони насолоджуватимуться свіжими помідорами. Однак після хвилинної втоми та короткого відпочинку він знову став енергійним і пояснив, що всі його зусилля були спрямовані на те, щоб його родина та онуки мали доступ до свіжих овочів та власної картоплі. Незважаючи на фізичне виснаження від роботи на землі, Павлу не терпілося повернутися до городу наступного дня. Момент паніки виник, коли Галина не змогла додзвонитися до батька телефоном. Борисові довелося піти з роботи раніше, щоб разом із занепокоєною матір’ю та сестрою відвідати батька на дачі.

 

Після прибуття вони виявили Павла, який нерухомо лежить біля теплиці, що стало приводом для негайного виклику швидкої допомоги. У сумному тумані наступних сорока днів після відходу Павла на той світ Борис розповів про своє рішення продати землю. Він обґрунтував це тим, що земля була офіційно оформлена на нього і що він потребує коштів. Ця заява була зустрінута скепсисом та несхваленням з боку його сестри Галини, яка наполягла на тому, щоб залишити її до завершення угоди. І ось, фізично міцний чоловік оглядає зарослу ділянку землі, в центрі якої височить незвичайна будова із старих віконних рам. Не цікавлячись тим, що там було посаджено, він наказав трактористу розчистити ділянку до кінця дня. Ділянка, яку колись з любов’ю доглядав Павло Іванович, призначалася під гараж для дорогого автомобіля.

Advertisements