Несподівано для себе Ліза послизнулася і опинилася в брудній калюжі. Вона піднялася з бруду, але її одяг та сумка встигли промокнути. Чоловік з великою валізою, яка випадково перекинула її в бруд, здавалося, не каявся, грубо наполягаючи, що вона сама винна в тому, що застигла на місці. До Лізи підійшов провідник поїзда та поцікавився її станом. Та в роздратуванні відмахнулася від провідника, заявивши, що у неї дорогий квиток та її нинішній зовнішній вигляд не повинен хвилювати провідника. Вона пройшла далі, перевіривши номер свого купе, а потім увійшла, кинувши свою брудну сумку на підлогу.
Грубий чоловік, як виявилося, купив квиток у тому ж купе. Ліза попросила його вийти, щоб вона змогла переодягнутися в сухий одяг. Порившись у сумці, вона виявила, що майже весь її одяг брудний і мокрий, крім топа та коротких шортів. Переодягнувшись, вона повісила мокре пальто сушитися на верхню полицю. Чоловік, якого звали В’ячеслав, з веселою наполегливістю передражнював Лізу з приводу її невдалого становища та зовнішнього вигляду. На подив Лізи, він знав її повне ім’я та професію організатора дитячих заходів. Все це він пояснив брудною візиткою, яку знайшов на підлозі. Незважаючи на свої сумніви, Ліза знехотя погодилася на своєрідне перемир’я з В’ячеславом. Вона вийшла з купе, попросивши у провідниці ковдру та чай. Коли вона повернулася, В’ячеслав усе ще сміявся з того, що сталося. Ліза проігнорувала його, швидко вклалася в ліжко і прикинулася сплячою. Прокинувшись, Ліза виявила, що купе порожнє, а на столі була їжа В’ячеслава. Аромат копчених делікатесів змусив її шлунок загуркотіти. В’ячеслав повернувся і запросив її поїсти, запропонувавши це як компенсацію за зіпсований одяг.
Вони розділили трапезу та випили шампанського, розрядивши напружену атмосферу. Ліза вийшла рано-вранці наступного дня, залишивши записку з подякою В’ячеславу за вечерю. Повернувшись додому, вона зустріла здивовану сусідку, яка звернула увагу на її брудне вбрання. Ліза пожартувала, що влаштувала вечірку на болоті. Через два тижні Лізі зателефонували та попросили провести захід на честь хлопчика В’ячеслава. Зраділа замовленням, Ліза підготувалася до зустрічі, одягнувши цього разу більш практичне вбрання. Чекаючи деякий час у фойє офісу, її нарешті запросили всередину. На її подив, там сидів її попутник В’ячеслав, одягнений у яскравий дитячий одяг. Він став на коліна, дістав обручку і запропонував Лізі вийти заміж. Ліза погодилася, не в змозі встояти перед такою унікальною пропозицією. Це було незвичайне знайомство, але воно призвело до несподіваної і захоплюючої розв’язки.