Переїхавши до нової квартири, п’ятдесятирічна Олена, самотня жінка, яка не планує найближчим часом виходити заміж, прагнула встановити теплі стосунки з сусідами. З Олею, молодшою жінкою, яка живе в квартирі навпроти, вона познайомилася, коли поверталася з походу магазинами в одну з весняних субот. Оля, жінка 38 років з акуратною стрижкою, яка надавала її вигляду милу химерність, представилася сусідкою Олени та попросила допомогти пересунути диван.
Олена охоче погодилася, бачачи у цьому можливість зміцнити їхні сусідські відносини, оскільки вони обидві були самотні і жили одні. Допомагаючи з перестановкою меблів, Олена оцінила затишну атмосферу акуратної двокімнатної квартири Олі, а прийнявши пропозицію випити чаю, жінки завели душевну бесіду, в якій, незважаючи на восьмирічну різницю у віці, знайшли спільні інтереси. Оля, яка працює в будівельній компанії, розповіла про свої давні стосунки з одруженим начальником, які тривали дванадцять років. Визнання Олі наповнило Олену співчуттям , оскільки вона зрозуміла, що в розповіді Олі про її нетрадиційне сімейне життя є сум і жаль. Вона спробувала заспокоїти Олю, нагадавши, що сорок років це ще не старість, і вона ще може знайти своє щастя.
Однак Оля зізналася у своїй зростаючій прихильності до чоловіка, на якого вона ніколи не могла повністю претендувати, розмірковуючи про роль коханки одруженого чоловіка, і про свою постійну боротьбу з самотністю та страхом втратити його. Незважаючи на співчуття до Олі, Олена залишалася твердою у своєму переконанні, що руйнувати сім’ю – це морально неправильно. Тим не менш, вона розуміла, що їхні погляди відрізняються через унікальний досвід кожної з них. Незважаючи на те, що між ними виникли сусідські відносини, кожна з жінок жила своїм життям, сформованим індивідуальним вибором та обставинами. Люди різні, їхні історії – також. Нерозумно судити інших по собі, адже життя кожної людини формується виключно на основі вибору, здійсненому у минулому, а чим були мотивовані ці самі вибори – ніхто не знає.