– Рито, як щодо того, щоб посадити бузок у нашому саду? Я обожнюю бузок, його аромат прямо-таки приносить радість у моє життя. Ми з твоїм батьком полюбили один одного навесні, під квітучим бузком. Він подарував мені величезний букет бузку – білого, блідо-рожевого і ще темно-фіолетового. Може, посадимо кущик, га? Маргарита різко прокинулася, у відчинене вікно вривався вечірній весняний вітерець і аромат квітучого бузку. Голос матері луною віддавався у її свідомості. Зрештою, сьогодні був День матері. Накинувши на плечі шаль, Рита вийшла надвір. Порив повів її до бузку, який вона посадила на згадку про матір. Вчора Віктор зрізав гілочку цього бузку, поставив у вазу, і його аромат викликав ностальгічні спогади.
Її мати любила весну, і саме в цю пору року вона мирно пішла з життя, коли бузок був у повному цвітіння. Рита підійшла до масивного куща бузку. Коли вона обняла прохолодні гілки, її налякав голос матері. Вона побачила знайомий, але слабкий силует. – Мамо, це ти? – прошепотіла Рита. – Все гаразд, Рито. Життя продовжується. Покажи онукам нашу полуницю, коли вони приїдуть у гості. Це як частування від їхньої прабабусі, – усміхнулася жінка. Рита була розгублена. Про яку полуницю говорила її мати? Вони ще не дозріли. Крім того, дочка не збиралася найближчим часом привозити онуків. У такому нерозумінні й пройшов весь день Рити. Прокинувшись наступного ранку, вона виявила, що її чоловік Віктор кудись зник.
Вона вийшла на ганок і здивувалася, побачивши поряд з букетом бузку тарілку, повну стиглої полуниці. Потім вона побачила Віктора, що входить до будинку з їхньою дочкою Олею, за ними зʼявився зять Олег та онуки – Денис та Вадим. – Ми відвідали могилу твоєї мами, – пояснив Віктор, – вона любила бузок, пам’ятаєш? А вранці я в саду виявив уже стиглу полуницю – сюрприз! – Віктор радів, як мала дитина. Обіймаючи свою сім’ю, Рита тихо подумки подякувала маму. – Дякую тобі, матусю, за бузок, за полуницю та за наше життя. І так, ти як завжди маєш рацію: життя триває. Я обіцяю, що більше не сумуватиму і не витрачатиму свої дні марно!