Після корпоративної зустрічі Дмитро повернувся додому та одразу ж заснув. Прокинувшись, він виявив, що його дружина Марина у сльозах тримає в руках частину жіночої спідньої білизни, яку вона знайшла в кишені його костюма. Дмитро, приголомшений побаченим, рішуче заперечував свою провину. Однак Марина, не в змозі прийняти його заперечення без вагомих доказів, зібрала свої речі та поїхала до батьків. Будучи одруженим лише півроку, Дмитро знав, що зможе повернути її довіру, лише представивши конкретні докази своєї невинності.
Тому він вирішив відвідати місце “події”, місцеве кафе, у пошуках будь-якої корисної інформації. Прибувши на місце, він поговорив із власником кафе та з’ясував, що там є камери відеоспостереження. Однак отримати запис виявилося нелегким завданням, яке коштувало Дмитру всієї його місячної зарплати. Нарешті він домовився про перегляд записів, умовивши Марину приєднатися до нього. Під час перегляду вони виявили несподіваного винуватця.
Михайло, колега і друг Дмитра, непомітно підсунув предмет, що викриває зраду, в кишеню піджака Дмитра, поки той був відсутній на своєму місці. Вийшовши з кафе, Марина перепросила, пояснивши, що Михайло переслідував її раніше. Дмитро зрозумів, що цей підлий вчинок, найімовірніше, був викликаний ревнощами, оскільки Дмитра нещодавно підвищили до інженерної посади, а Михайло так і залишився без роботи. Незважаючи на неприємне відкриття, Дмитро запевнив Марину, що діятиме зріло, уникаючи фізичної конфронтації з Михайлом. Однак він підтвердив, що не буде продовжувати їхню дружбу у світлі зради.