Раніше я була добросердечною людиною, але згодом дізналася, що навіть доброта має свої межі. У мене є старший брат Семен, який завжди був улюбленцем наших батьків, незважаючи на відсутність будь-яких досягнень у житті. Вони вкладали в нього всі свої ресурси, нехтуючи мною і кажучи, щоб я знайшла собі чоловіка і якнайшвидше з’їхала.
Однак я не хотіла покладатися на когось ще, тому зайнялася своїм захопленням – перукарським мистецтвом, і наполегливо працювала, щоб стати успішним майстром своєї справи. Тим часом Семен продовжував жити на гроші наших батьків, не докладаючи жодних зусиль, щоб забезпечити себе самостійно. Після відходу матері на той світ у нашого батька трапився напад, і його поклали до лікарні. Семен, який на той час жив у квартирі наших батьків, не спромігся ні відвідати його, ні зателефонувати. Дбати про батька і доглядати його довелося мені, яка вже була одружена і жила за містом.
Одного разу я почула, як батько сказав Семену, що переписує квартиру на нього . Я не могла залишитися осторонь цієї несправедливості, тому втрутилася і попросила Семена забрати нашого батька з мого дому. Незважаючи на його небажання, я нагадала йому, що наші батьки все життя більше вкладали в нього і більше любили його, і що він має дбати про нашого батька у відповідь. На мій подив, батько став на бік Семена, заявивши, що вони любили нас обох однаково і що Семену квартира потрібна більше, тому що він з часом одружиться і приведе додому дружину. Я не могла зрозуміти його логіку, зате знала, що вчинила правильно, ставши на захист своїх інтересів.