На наше весілля батьки подарували нам із чоловіком однокімнатну квартиру. Це була новобудова на околиці міста. Батьки навіть допомогли нам із ремонтом, який було виконано на гроші, подаровані гостями. Ми були дуже раді, що у молодої сім’ї, як наша, одразу з’явилося власне житло. Хоча мій чоловік працював у банку та добре заробляв, йому доводилося їздити на роботу на великі відстані. Тож нещодавно ми вирішили купити машину. Щодо мене, то я, як і раніше, сиділа вдома, дбаючи про наших двох зростаючих дітей і будинок.
Згодом ми виявили, що нам стало тісно у нашій квартирі. Мій чоловік приходив додому втомленим з роботи і хотів відпочити, але це було складно в умовах обмеженого простору. Ми розуміли, що нам потрібно розширюватися, але поки що не могли дозволити собі купити нове житло. Якось я запропонувала чоловікові поміняти нашу квартиру на квартиру його матері, яка жила одна у великій трикімнатній квартирі. Мій свекор багато років тому поїхав за кордон і не повернувся. Я вважала, що це буде гарним рішенням, тому що нам потрібно було більше місця, а свекруха ледве оплачувала рахунки одна. Однак свекруха сильно здивувала нас, відмовившись від пропозиції щодо обміну.
Вона сказала нам, що вважає, мовляв, ми молоді і у нас все життя попереду, і що ми зможемо купити свою власну нерухомість, коли зможемо собі це дозволити. Я була розчарована тим, що вона не розуміла нашої ситуації та того, що ми точно не зможемо накопичити достатньо грошей найближчим часом. Моїм дітям подобалося бігати у просторій квартирі їхньої бабусі, а наш будинок здавався їм тісним. Але моя свекруха не хотіла поступатися, пропонуючи звернутися по допомогу до моїх батьків. Я, звісно, відмовилася, оскільки мої батьки й так допомагали нам у міру своїх можливостей. На цьому питання було закрите.