Я стала матір’ю у 20 років, і мій колишній чоловік не підтримував мене у моєму виборі. Він дратувався через плач нашого сина і змушував мене почуватися поганою матір’ю та дружиною. Я більше не могла цього виносити, тож пішла від нього і повернулася до батьків до села. Мої батьки підтримали мене та допомагали з нашим сином, поки я працювала бібліотекарем у сусідньому селі. Було важко, бо вечорами мені доводилося працювати ще й у пекарні, але я була сповнена рішучості забезпечити свою сім’ю сама.
Коли мій син Павлик пішов до школи, я зрозуміла, що нам потрібно більше грошей на ремонт у будинку та університетську освіту. Тоді моя сусідка Ліда запропонувала мені поїхати з нею до Португалії і попрацювати на фермі, збираючи ягоди та фрукти та доглядаючи корів. Це була нелегка робота, але я залишилася там на 15 років, надсилала гроші додому, щоб допомогти сім’ї. Я купила Павлику новий телефон та ноутбук, відремонтувала будинок і навіть побудувала другий поверх, гараж та альтанку. Зрештою, мій син оголосив про свої заручини, і я вирішила повернутися до України, щоб бути із сім’єю.
Коли я приїхала, я була вражена, побачивши, як вони покращили будинок. Це був справжній палац, з каміном, кухонним обладнанням та сучасним душем. Але, незважаючи на все, моя майбутня невістка Олена, здавалося, була холодна до мене. Я не могла зрозуміти чому. Коли я сказала, що вже занадто стара, щоб працювати, Олена образилася і натякнула, що я маю працювати, щоб оплатити їхнє майбутнє весілля та нову машину. Мене зачепили її слова, тим більше, що я багато років наполегливо працювала, щоб забезпечити свою сім’ю, а подяки так і не отримала. Я не хочу псувати стосунки із сином, але я не знаю, що робити. Може, мені варто повернутися на роботу, але я не хочу, щоби мною користувалися. Я просто хочу насолоджуватися часом, проведеним із сім’єю, та спокійно жити у своєму будинку.