Ми з моєю сестрою Лесею стали чужими людьми з того часу, як вона вийшла заміж і переїхала до чоловіка. Ми майже не зустрічалися один з одним, і кожна з нас жила своїм життям. Однак я вирішила, що треба щось міняти. Моїй сестрі пощастило з дуже добрим чоловіком, який повністю її забезпечував.
Вони жили безбідно, зі своїм будинком, машиною, і Лесі ніколи не доводилося працювати. Навпаки, мій чоловік мене не забезпечував, і ми жили бідно, іноді не маючи грошей навіть на найнеобхідніше. Минули роки, і я роз лучилася з чоловіком, щоб розпочати нове життя. Я поїхала до Італії, щоб працювати і забезпечувати найкраще життя для себе та своїх дочок. На жаль, чоловік моєї сестри пішов із життя два роки тому, і зараз Леся живе сама. Хоча в них було хороше життя, гроші врешті-решт закінчилися – і Леся стала нещасною.
На канікулах я запросила сестру в гості, і вона була в захваті від мого способу життя. Коли вона виїжджала, я дала їй 300 євро, знаючи, що їй точно знадобиться. Мої дочки були спантеличені тим, чому я доnомагаю своїй сестрі, яка ніколи не допомагала нам у минулому. Однак я їм пояснив, що ті великі гроші належали не Лесі, а її чоловікові, і вона нам не доnомогла, бо не мала змоги. Я вважаю, що як сестри ми повин ні підтримувати один одного, і тепер, коли я маю гроші, я рада доnомогти їй, незважаючи на нерозуміння з боку дітей.