Будучи самотньою матір’ю, я максимально присвятила себе вихованню дітей. Коли мій чоловік п0mер, я залишилася одна, і була змушена виховувати нашу 9-літню дочку і 13- річного сина. Це було складно, але я вклала своє серце та душу у своїх дітей. Тепер мої діти виросли, моїй дочці 23, а синові 28. Коли моя дочка вийшла заміж, вона переїхала жити до чоловіка на орендовану квартиру, залишивши нас із сином у своїй трикімнатній квартирі. Але несподівано мій син привів додому жінку за день до весілля, і, на мій подив, у неї була дочка-підліток.
Як виявилося, у них не було весільної церемонії, а натомість була невимушена тусовка у колі сім’ї та друзів. Наступного дня вони переїхали до нас. Незважаючи на мої заперечення, мій син та його нова дружина не працювали та жили на мою зарплату. Мені доводилося брати на себе всі домашні справи, включаючи приготування їжі, оскільки вони не могли або не хотіли робити свій внесок. Коли я намагалася протистояти невістці в тому, що вона не допомагає, вона лаялася на мене і навіть залякувала. Зрештою, я зв’язалася з дочкою , яка втрутилася та врегулювала ситуацію. Вона привезла свою свекруху і сказала, що та допомагатиме своїй сваті, тобто мені, по господарству, бо інших помічників я не маю.
У підсумку, квартиру ми продали: доньці з чоловіком купили скромну двокімнатну квартиру, а син із дружиною переїхали до гуртожитку. Натомість моя онука Оля, якій зараз шістнадцять років, живе зі мною та навчається у мистецькому коледжі. Я сумую за своїм сином, я дякую за мирне і комфортне життя, яке в мене зараз є і сподіваюся – буде ще довгий час.