Нещодавно я мав не дуже приємний досвід спілкування з родичами. Моя свекруха зателефонувала і повідомила нам, що її троюрідна сестра та її дочка приїжджають до нашого міста, і вона дала їм нашу адресу для проживання. Мій чоловік був обурений цим, тому що ми зараз займаємося ремонтом будинку і ми не маємо місця для розміщення гостей. – У нас триває ремонт, і ми перенесли все до однієї кімнати.
Ми не маємо зайвого місця для гостей, – сказав мій чоловік своєї матері. Але вона відмахнулася від нього, сказавши, що вони не чужі люди та зрозуміють нашу ситуацію. Наступного дня гості приїхали і ми вперше зустрілися з ними. Після того, як ми пригостили їх їжею та посиділи з ними, гості сказали, що втомились і їм треба десь відпочити. – Я вже забронював для вас номер у сусідньому готелі. Це не дорого, – сказав я їм. Вони мовчки пішли, не попрощавшись, а за годину нам подзвонила моя свекруха і сказала, що ми зганьбили її перед родичами. Вона сказала, що вони могли б лягти на підлогу, або ми могли б поступитися їм своє ліжко.
Особисто мені було неприємно змушувати їх спати на підлозі або віддавати своє ліжко, тим більше, що я щойно з ними познайомилася. Ми вже зробили все можливе, щоб ухвалити їх, незважаючи на незручності, пов’язані з ремонтом. — Ми навіть заплатили за їхню кімнату, бо у них могло не бути коштів, але ми попередили, що не можемо приймати гостей, — сказала я свекрусі. Це була складна ситуація, але ми зробили все, що могли.