Якось я зблизилася з однією зі своїх колег по роботі, Тетяною, яка здавалася мені доброю і щирою людиною, з якою мені дуже подобалося проводити час. Ми часто ходили випити кави після роботи, і я навіть кілька разів запрошувала її до себе додому. Однак, незважаючи на наші приємні бесіди, майже кожна тема закінчувалася тим, що Тетяна скаржилася на своє життя, зокрема на свою свекруху.
Я співчувала їй і шkодувала її. Звичайно, я була здивована, коли вона запросила мене до себе додому на святкування дня народ ження. Ми з чоловіком вирушили до неї в гості, прихопивши як подарунки хлібопічку і букет троянд. Свекруха Тетяни прийняла нас у своєму домі, і я була здивована її доброзичливим і слухняним характером, оскільки це суперечило тому, що Тетяна розповідала мені про неї.
Мені стало со ромно за свою первісну думку про цю жінку, і після святкування я почала віддалятися від Тетяни на роботі. Я здобула цінний урок із цього досвіду, усвідомивши, що люди можуть бути не тими, якими здаються, або про кого ми робимо висновки, не зустрівшись із ними особисто. Я пошkодувала, що колись повірила словам Тетяни про її свекруху, і досі не можу змусити поговорити з нею про це. Але я впевнено раджу іншим не довіряти людям, яких вони nогано знають, тому що вони запросто можуть обдурити і розчарувати вас.