Поліна стояла перед дзеркалом у дамській кімнаті, прискіпливо розглядаючи себе. Вона вважала себе симпатичною, з гарною фігурою та забезпеченою. А що? З маленькою квартирою, гарною машиною та гарною роботою – чому б і ні? Вона була товариською та позитивною. Але не могла вона зрозуміти одного: чому Вадим не поспішає робити їй пропозицію? Поліну перервала її колега Світлана, яка запитала, чи все з нею гаразд.
Вона вийшла з туалету і повернулася на своє робоче місце, ховаючи сльо зи за сонячними окулярами. Колеги Поліни почали один за одним виходити заміж та заводити дітей, а вона нещодавно познайомилася з Вадимом. Вона запропонувала йому переїхати до неї і навіть запропонувала зв’язати один одного поза шлюбом, але він відмовився, сказавши, що не хоче бути поглиненим побутом. Якось Поліна спіймала букет нареченої на весіллі, і всі гості почали говорити Вадиму, що він наступний – але він не сприйняв ці слова всерйоз.
Якось Світлана дала Поліні тест на вагітність і запропонувала їй сказати Вадиму, що вона чекає на дитину. План полягав у тому, щоб змусити його зробити пропозицію. Подивившись на тест, Вадим здивувався і запитав, чи він батько дитини. Поліна радісно посміхнулася, і наступного дня отримала пропозицію руки та серця. Через якийсь час Поліна ненароком підслухала, як Вадим розмовляв зі своїм другом, зізнаючись, що він її не любить. Саме тоді Поліна зрозуміла, що витра тила на Вадима надто багато часу, і немає сенсу у весіллі. Мати Вадима намагалася умовити її зареєструвати їхній шлюб, але Поліна відмовилася, зізнавшись, що тест на ваrітність був не її. Вадим поїхав. А Поліна все ще намагалася знайти сили, щоб рухатися далі.