Лариса звикла “літати” по кухні, готуючи вечерю для своєї великої та голодної родини. У той день, поки її молодший син робив домашнє завдання у своїй кімнаті, старший пішов у магазин kупити хліба. Кішка nлуталася під ногами, шукаючи їжі, а її чоловік ще не повернувся з роботи. Помішуючи рагу і співаючи собі під ніс свою улюблену пісню, Лариса тихо посміхалася, передчуваючи зустріч із Сашком, який ось-ось мав повернутися додому.
Вона знову і знову прислухалася, щоб почути, чи під’їхала машина до будинку. Нарешті, замок у дверях обернувся; Лариса нашвидкуруч витерла руки рушником і побігла зустрічати свого kоханого. Однак перше, що вона почула від свого чоловіка, було: – Хто залишив це тут? – І вона зрозуміла, що він знову не в настрої. Лариса спробувала обійняти Сашка, але він сеpдито глянув на неї, і бажання обійматися пропало. Чоловік голосно роздягнувся, бурмочучи щось собі під ніс, тоді як Лариса тільки й сподівалася, що смачна вечеря розслабить його. Всі зібралися за столом, і Лариса розставила тарілки, подала вилки та розлила компот.
Однак Саша поскаржився, що рагу недосолено, але Лариса спокійно відповіла, що, на її думку, солі було досить. Тоді Саша pозлютився і почав ображати Ларису, називаючи її дурною і нездатною правильно солити їжу. Терпіння жінки урвалось, і вона встала, взяла глечик з водою, підійшла до свого чоловіка і вилила воду йому на голову. Саша був приголомшений, а Лариса вийшла з кухні, попрощавшись сталевим голосом, наказавши йому помити за собою посуд. Сашко посидів ще кілька секунд, потім узяв рушник, витер голову і мовчки почав забирати зі столу. Ларисі, можливо, було б краще почекати до закінчення вечері, щоб поговорити зі своїм чоловіком за відсутності дітей. Однак вона була доведена до краю та відреагувала імпульсивно. Проте з того дня таких непорозумінь більше не було…