Віра Матвіївна та Юрій Андрійович щойно відсвяткували річницю свого перлинного весілля. Вони чyдово провели час у ресторані, а повернувшись додому, Віра розставила букети квітів і сіла в крісло, щоб подумати про минулий вечір. -Все пройшло просто чyдово! Я думаю, всім сподобалося. Все одно, я найкращий ваpіант для тебе! Я знайшла rарний ресторан, і я найкраща господиня у місті. kоханий, визнай, що тобі пощастило з дружиною! – сказала Віра. -Ти справді чyдова дружина, можна навіть сказати, бездоганна. Гаразд, я не хотів розпочинати цю розмову сьогодні, але немає сенсу затягувати її. Я зустрів іншу жінку.
Я йду від тебе. Наші діти вже дорослі, навіть наші онуки виросли, – відповів Юрій. Віра здивувалася і подивилася на нього. -Ну, у тебе і жа рти іноді! Скажи, що пожартував? – Запитала вона. -Ні. Я не шуткую. Зараз я йду. Вона чекає на мене. Я заберу речі пізніше, – відповів Юрій, перш ніж вийти з дому. Віра не вірила своїм очам, спостерігаючи, як Юрій їде. Вона знала, що їхні стосунки змінилися, і було ясно, що Юрій був їй невірний. Незважаючи на це, вона намагалася переконати себе, що після стількох років щасливого шлюбу чоловік просто не може її зра дити. Віра вважала себе ідеальною дружиною. Вони з Юрієм одружилися відразу після коледжу, і вона завжди була дуже позитивною, порядною, красивою, стрункою та економною. Вона обіймала хорошу посаду і її цінували на роботі.
Вона наро дила і виростила сина та дочку, які були гідними людьми, її діти та онуки теж любили її. Значною мірою вона сприяла просуванню Юрія по службі. Він пройшов шлях від рядового інженера до заступника директора, і його друзі відкрито заздрили йому і ставили її приклад своїм дружинам. Наступного дня Юрій зайшов у справах, і Віра зустріла його з бездоганною зачіскою та в гарній сукні. Вона спитала його майже спокійним голосом: -Можливо, ти зможеш пояснити мені, що сталося? До кого ти йдеш? Чим я тобі не догодила? І чому зараз, після нашого перлинного весілля? – Бачиш, я втомився стільки років жити поряд з такою досконалістю, як ти. Ти надто правильна. Я все своє життя боявся щось зробити не так. У нашій родині все було ідеально, але між нами не було простого людського тепла та справжньої близькості. Я все чекав, що вони з’являться, але ні…
З кимось таким досконалим і бездоганним, як ти, важко жити в усіх відношеннях. Вибач, я більше не можу, – пояснив Юрій. Віра була скривджена і не розуміла, чому Юрій покинув її після стільки років шлюбу. Вона не могла повірити, що він міг піти набік і берегти сім’ю, і це обурювало її. Вона відчувала, що він усе зруйнував, і не розуміла, чому він не міг просто вдавати, що нічого не сталося, і вони могли б продовжувати жити своїм ідеальним сімейним життям. З моменту їхнього розл учення минув майже рік, а діти досі не розуміли свого батька та перестали з ним спілкyватися. Віра страждала від розл учення, і їй було важко змиритися з тим, що ідеальна дружина теж погана в очах деяких чоловіків.