Павла виховували його мама Тетяна та дідусь. Він невиразно пам’ятав свою бабусю, яка nомерла, коли йому було всього п’ять років, але він ніколи не забував смачні пироги, які вона пекла. На ж аль, Павло так і не зустрівся зі своїм батьком, який пішов із сім’ї ще до його наро дження. Мама приїхала разом із Павлом у село, щоб почати все заново. Тетяна колись була заручена, але наречений втік у день їхнього весілля, залишивши її ваrітною та самотньою. Батьки доnомагали їй ростити Павла, а дідусь виховував його суворо, навчаючи шанувати старших і цінувати все, що мав.
Коли Павлу виповнилося тридцять, він був уже успішним і фінансово стабільним, і у нього не було браку уваги з боку жінок. Однак він не поспішав зв’язувати себе шлюбом і був стурбований своєю кар’єрою. Тим не менш, він як і раніше відвідував свою матір у селі у вихідні, і одного разу переконав її переїхати до нього. Вона відмовилася, воліючи залишитися в селі і піклуватися про себе сама. Павло зустрічався з двома дівчатами, Валею та Катериною, і не міг вирішити, яку з них вибрати. Він познайомив їх обох зі своєю матір’ю. Валя прийшла у гості першою. Вона швидко погодилася одружитися з Павлом, але їй не хотілося жити з його матір’ю.
Коли Павло сказав Катерині, що його мати завжди житиме з ним, вона, здавалося, не заперечувала. Вони разом відвідали маму Павла, і жінки добре поpозумілися. Протягом кількох років молодята одружилися та народили двох дітей. Мати Павла продовжувала жити з ними, але вони часто разом їздили до села. Якось Тетяна виявила бажання повернутися до села назовсім. Вона поnросила Катерину поставити чайник для чаю, перш ніж піти до своєї кімнати трохи відпочити. Через кілька хвилин, коли Павло пішов провідати її, він виявив, що вона nомерла. Павло та Катерина були спустошені, але вони вирішили зберегти будинок Тетяни у селі як символ минулого їхньої родини. Вони планують у майбутньому дуже часто привозити своїх дітей та майбутніх онуків, щоб надовго зберегти спогади живими.