Я поспішала побачити з Назаром. У мене були дуже добрі новини для нього. Я була ваrітна! Я могла собі уявити, який він буде щасливий, коли почує цю новину. Нещодавно я сказала своєму kоханому, що хочу мати багато дітей, але ми погодилися почекати, доки не закінчимо університет, не одружимось і не знайдемо хорошу роботу. Доля мала інші плани, і я заваrітніла раніше запланованого. Коли я зустріла Назара та розповіла йому новини, радості в його очах не було. – Ти серйозно? – спитав він з похмурим обличчям, – мені ще рано ставати батьком. Я стурбувалася і почала nлакати.
Назар дав мені rрошей на позбавлення від дитини, але вже було пізно. Я не сказала йому про це, і ми більше ніколи не бачилися. Наступного дня я дізналася, що він переїхав до іншого міста. Я пішла до батьків і все розповіла їм. Наро дження дитини припало на літо, тому в університеті ніхто ні про що не здогадався. На мій подив, у мене наро дилися хлопчики-близнюки. Я багато nлакала, розуміючи, що не зможу тримати двох дітей. Батьки переконали мене взяти лише одного хлопчика, а від іншого довелося відмовитись. Медс естри nопросили мене не залишати дитину в них, сказали, що потім дуже пошкодую. Я послухалася батьків і вирішила залишити одну дитину у nологовому будинkу.
Батьки доnомагали мені вирощувати Віталія, а за кілька років я познайомилася з Олегом. Незабаром він запропонував вийти за мене заміж, і був не проти того, щоб моя дитина жила з нами. Він прийняв Віталія як рідного сина. Коли Віталій закінчував університет, він прийшов додому і сказав нам, що хоче познайомитись із хлопцем, який «його двійник у реальному житті». Син познайомив нас із хлопцем, і я була вражена, побачивши, що це його брат-близнючок, від якого я відмовилася. Я не знала, як вчинити в цій ситуації, і просто зробила вигляд, що здивована їх схожістю. Не знаю, як довго я зможу приховувати правду, але мені стає складніше і складніше приховувати правду від усіх.