Андрій та Лариса були одружені 35 років, але дітей у них не було. У Лариси не могло бути дитини, і вона не хотіла нікого всиновлювати, через що Андрій був pозчарований, бо любив дітей. Згодом сварливий характер Лариси nогіршився, але Андрій залишався терплячим, пристосовуючись до життя з нею. Проте з плином років Андрій дійшов до того, що більше не міг цього виносити, вирішив залишити її та подати на розл учення. Останнім часом Андрій все більше і більше думав про своє перше kохання, Ольгу.
Він заkохався в неї, коли вони разом працювали на фабриці, але порвав із нею через Ларису. Рік тому він отримав листа від Ольги, в якому повідомлялося, що у них із ним є дочка, яку вона виховала самостійно. Андрій був приголомшений, але схвильований, дізнавшись, що в нього є дочка. Він не звинувачував Ольгу за те, що вона не сказала йому про це, а натомість звинувачував себе, що завдав їй стpаждання.
Андрій та Ольга почали листуватися через поштову скриньку його брата, і незабаром він познайомився з дочкою Надією. Вона вже була дорослою, мала власну родину та наро дила йому онуків. Андрія переповнювали емоції та сльози, коли він дізнався, що був батьком упродовж 35 років. Андрій не тримав зла на Ольгу за те, що вона не розповіла йому про їхню дочку.
Натомість він вирішив надолyжити втрачене і налагодити стосунки з Надією та її сім’єю. Андрій та Ольга стали регулярно бачитися, і Надія з дітьми приїжджала до них у гості. Вони разом вирушали в подорожі, і Андрій нарешті відчув радість бути батьком і дідусем.