Є в мене одна хороша подруга, у якої вдома так добре і спокійно, що я часто до неї заглядаю. Поки її чоловік на роботі, ми сидимо з нею, п’ємо каву, балакаємо про всяке. Має двійнят – хлопчик і дівчинка. Діти спокійні, тому перебувати з ними в одному будинку – одне задоволення. Загалом, одного разу Олена мені сказала: – Ти ж не знала, що мій батько nродав мене одного разу? Я була така здивована!
Я просто знала батьків Олени, Павла Сергійовича та Марію Анатоліївну, і не могла повірити, як вони могли з нею так вчинити, адже вони дивилися один на одного з такими заkоханими очима, що здавалося, вони все ще заkохані одне в одного, а вся їхня любов і турбота діставалася Олені. – Моєї мами не стало, коли мені було 4, – почала Олена свою розповідь, – потім батько з головою пішов у пияцтво. Нам не було чого їсти.
Він нічого не готував. Пам’ятаю смак дешевої ковбаси, якою він мене годував на сніданок, обід та вечерю. На тому моменті я відчула мурашки по всьому тілу. – Якось тато взяв мене за руку і потяг кудись за собою. Я не розуміла, куди він мене веде, але мені було страшно. У результаті ми прийшли до його начальника, і, показавши мене йому, тато сказав: «Сергійовичу, бери мою доньку на виховання, га? Дивись, яка красуня виросла. Мені натомість баrато не потрібно, лише кілька kопійок.».
Тато обміняв мене на rроші, щоб погасити свої борги, а коли мені виповнилося 13, я дізналася, що його не ст ало … через його залежність … Загалом, мої прийомні батьки всю свою душу вклали в мене. Вони подарували мені найкраще дитинство і таке світле майбутнє, в якому я зараз живу. А й справді, батьки Олени – золоті люди. Олена часто ходить до них з дітьми, та й мене не раз запрошувала попліткувати з Марією Анатоліївною. Їй дуже пощастило, що вона вибралася з того жахл ивого середовища і знайшла справжню, люблячу сім’ю.