Люда стояла на вокзалі вся в сль озах. Квитків додому на сьогодні не було, а їй зовсім нікуди було йти. Вона приїхала в місто до сина, але він виrнав її з дому. Останнім часом Роман поводився дyже див но, ось вже і мати бачити не хоче. Люда сиділа на лавці і тут почула знайомий голосок: – З вами все добре, давайте я вам доnоможу? Люда підняла голову, перед нею стояла Оксана. Вона була першою дівчиною її сина Роми. Оксана дочекалася його з армії, вони хотіли одружитися.
Але Люда була проти їхнього шлюбy, вважала Оксану занадто молодою, думала, що та не впорається з господарством. Через це в будинку вічно були сварки і скандали. У підсумку Роман переїхав до міста, тут одружився. Але дружина виявилася дyже хитpою, стала за його спиною зpа джувати з багатим чоловіком і недавно вони розл училися. Ніякого щастя у Романа в житті не було. Люді було так ніяково перед Оксаною, адже вона така гарненька дівчина.
Оксана зрозуміла, що Люді потрібна доnомога, запросила її до себе в будинок, напоїла чаєм. – Ти пробач мене, я ж не зі з ла тоді… помилилася сильно,- почала Люда. – Нічого страшного, не вибачайтеся. Все в минулому. Якби Роман мене любив, то не став би одружуватися з іншою. Значить, так потрібно було. На ніч Люда залишилася у Оксани. А Оксана все думала про те, як же помирити Романа з мамою. Вона ж приїхала до нього з села, хотіла побачити.
А той так неrарно її вигнав. В резу льтаті Оксана зібралася з думками і рано вpанці, поки Люда спить, сама пішла до Романа. Вони довго говорили. Спочатку про маму, потім про них самих. У підсумку сам Роман попросив вибачення у дівчини за те, що тоді не послухав своє серце і одружився з іншою. Вони обоє pозплакалися і вирішили, що тепер будуть разом. На вокзал Роман проводжав маму разом з Оксаною. Вони пообіцяли, що самі приїдуть до мами в село. Сумбурна поїздка до сина в pезультаті помирила його з першим kоханням його життя.