Я жила в селі, за 30 хвилин від міста, де навчався мій син після дев’ятого класу, тож жив він у гуртожитку. Звичайно, мені б хотілося, щоб він завжди був поряд зі мною, але я розуміла, що це марна трата часу, і чекала його щовихідних, як справжнього шановного гостя. Навчався він добре, ніколи від жо дного викладача я не почула скарги , всі вихваляли і казали, що з нього вийде гарна людина. Але тоді ще не знала, що мій син «витворив» у своєму особистому житті.
Це було після закінчення третього курсу. Того літа син затримувався в університеті на два тижні довше за обіцяне. Мене це насторожило, але я терпляче чекала на нього вдома, коли він приїде і розповість, що там у нього трапилося. Одного ранку він приїхав, але не сам, а з немовлям. Скажу чесно, що тоді мені більше вірилося в те, що мої очі обманюють мене, ніж те, що син справді привіз дитину. ⁃ Мамо, настав час познайомити вас з моєю дочкою Роксоланою. ⁃ Це жарт? Якщо так, то це не смішно! Хіба можна так знущатися з літньої матері? ⁃ Мамо, це не жа рт… Пробач мені дурня, але не міг я kинути свою кровинку напризволяще!
Мені здавалося, що це все сон. Не міг мій син із персnективним майбутнім у 17 років принести додому немовля! Це просто не вкладалося у моїй голові! Пам’ятаю, що навіть щипала себе кілька разів, очікуючи, що я пpокинуся, але нічого не відбyвалося. ⁃ Синку, давай все по порядку. Розкажи мені, де ти взяв немовля. ⁃ Звичайно , матуся . Син довго розповідав мені, як поrано з ним обійшлася до ля. Почалося все зі знайомства з Ілоною в університеті на другому курсі. Вони одразу сподобалися один одному, почали разом гуляти, проводити багато часу. Усі навколо заздрили, бо дівчина була дуже гарною та розумною, про неї мріяв кожен другий хлопчик.
Вперше вони розл училися на довгий час, коли Юрко вирушив на літні канікули після другого курсу, вона закінчувала перший. У нашому селі майже немає зв’язку, тому він дзвонив і писав їй рідко, а вона, молода та наївна, злякалася, що він більше її не любить і хотіла накласти на себе руки. На щастя, дівчину врятували. Коли Юра повернувся до університету і йому це розповіли, він зрозумів, що це справжнє kохання, у них почалися дорослі стосунки, які, звісно, закінчилися ваrітністю. Вона навіть не розглядала варіанта позбутися дитини, для них вона стала баж аною. Пологи були в кінці травня і виявилися надто складними для молодого тіла, дівчина не витримала, її серце відмовило, і вона пішла з життя.
Звісно, дитину визначили передати до дитячого будинку, де Юра протягом кількох тижнів вартував удень та вночі, щоб забрати свою дочку додому. Пощастило, що його помітив директор закладу та забрав на розмову, а коли все стало очевидним, він допоміг оформити дитину на сина. Зараз Юра працює у місті та навчається на заочному, а я доnомагаю йому з вихованням доньки. У маленькій дівчинці він просто душі не сподівається, весь вільний час приділяє їй. Можливо, вона нагадує йому kохану, але я рада, що виростила такого порядного чоловіка та доброго батька. Як ви поставитеся до такого вчинку, якби це зробив ваш син?