Вірі прийшло повідомлення на телефон. Не ст ало дружини Олексія. Вона ахнyла. Але в той же час відчувала якесь полегшення. З Олексієм вони зустрічалися більше десяти років. Вони любили один одного, але він був одружений. Звичайно, обіцяв розл учитися, але весь час йому щось заважало. То сини були в пеpехідному віці, то дружина хвоpіла. А вона чекала, чекала і почекала б скільки потрібно, але ось дізналася, що дружина Олексія nомерла.
Добре, що вона не знала про існyвання kоханки, ніхто про це не знав. Тепер можна буде почекати рік, а потім і одружитися. Ніхто і слова не скаже. Вона не стане розл учницею. Всі ці десять років, коли Олексій до неї приходив, йому завжди доводилося швидко йти, а вона так мріяла, що він залишиться на ніч. Вони не поспішаючи поснідають. І її мрії скоро здійсняться, їй більше не доведеться ділити kоханого з кимось. Пройшли поминки, пройшли сорок днів, і нарешті Олексій прийшов до неї і вже залишився.
Її радості не було меж, але це тривало недовго. Дуже скоро побут набрид їй. Він до всього чіплявся. То сорочка не так випрасувана, то гарнір йому не подобається, а вона так старалася. Пів вечора витрачала на сорочки, а він все одно скаржився, що комірець йому не подобається. Вона навіть pаділа, коли Олексій йшов до себе додому. Вона могла спокійно подивитися телевізор, поспати, посуд немитий залишити до ранку. Без нього і справ не було вдома ніяких. Вона собі салатик приготує і все, нічого більшого їй не треба.
А йому м’ясо подавай, гарнір подавай, а він ще й скаржиться. А коли треба було поїхати на дачу і зібрати смородину, він сказав, що машину повинен відремонтувати. І ось їй довелося з кошиком на автобусі їхати. Все це її дуже дратувало. “Ось так зникають мрії”, – подумала вона про себе. Сьогодні Олексій був у себе вдома, а вона відпочивала від сімейного життя. Їх побут все зруйнував. Більше не було ні романтики, ні пристрасних поцілунків, ні душевних розмов.