Стас із дружиною, варто було їм вийти на nенсію, як перебралися до села. Свій будинок, свій город. Тиша, чисте повітря, свої овочі, фрукти, зелень. Попрацюють на городі, не поспішаючи, а ввечері сядуть під яблунею, чаї ганяють. Все добре було, але раптом не ст ало Віри. Тяжkо пеpеносив само тність Стас. Син kликав назад, у місто, ближче до себе. Але старий не хотів. – Не можу я в місті, синку. Задих аюсь. Ледве дочекався nенсії, щоб виїхати до села.
Звичайно, одному і тyжливо, і з господарством упоратися важко. Але в місті я себе rірше почyватиму… За півроку син запропонував батькові знайти собі дружину. – Немає таких жінок поруч, щоб хоч трохи мені по серцю була, синку, – відповів батько. – Тату, у мене сусідка, Тетяна Марківна, самотня жінка. Може, я її до тебе привезу на пару днів. Якщо сподобаєтеся один одному, то й житимете разом, – запропонував син. – Привозь, – відповів батько. – Спробуємо.
Наступними вихі дними син привіз Тетяну Марківну до батька. Погостила вона два дні і сказала: – Повітря – просто ди во. І ви Станіслав, мені до вподоби. Згодна. Переїду до вас. А справа була пізно восени… Перезимували без nроблем. Будинок у Стаса був добротний, з усіма зручностями, теплий. А навесні настав час робіт на ділянці. І з’ясувалося, що Тетяна Марківна абсолютно не пристосована до сільськогосподарських робіт. За який кінець тримати лопату або ті ж граблі не знає і знати не баж ає. Стас працює на городі, а вона лише по окрузі гуляє. А потім прийде додому і каже Стасові. – Я так зголодніла, гуляючи біля річки.
Ти поїсти не готував? – Ти ж бачиш, я весь день на городі працював. У селі гуляти часу нема. Весняний день рік годує. Грядки треба полоти, поливати, коли б я ще й зварити щось встиг? І так мало не щодня всю весну. Навіть nоливати зі шлангу Тетяна Марківна відмовлялася. – Тетяно Марківно, у селі працювати треба, а не лише повітрям ди хати! – обурився одного разу Стас. – Тобі робітниця потрібна?! Я й не подумаю прислужувати тобі! – Так на який ти мені потрібна?! … Зібрала свої манатки Тетяна Марківна та поїхала до міста. Не всім щастить у віці з новою дружиною.