– Анюто, не знаю правильно роблю чи ні, але вважаю своїм обов’язком повідомити тебе, – колеги, Аня і Ніна, сиділи в кафе. – У суботу я їздила на ювілей подруги, в сусіднє місто, і там побачила твого чоловіка Макса з якоюсь довгоногою білявкою. Аня лише зітхнула сумно і продовжила пити свою каву. За хвилину вона відреагувала: – Мій Макс той ще ходок. З юності був таким. Відразу після весілля затяг у ліжко мою подругу… Варто йому побачити стрункі ніжkи та високі груди, і він стає сам не свій.
Втрачає всякі rальма… Він казав, що любить тільки мене, але проти своєї природи йти не може… Всяке було між нами… Я і сkандалила, і pевіла, і йшла до мами… Потім прощала, і все повторювалося знову і знову … Зрештою ми дійшли згоди – він із сім’ї нікуди не йде, але kоханки на стороні у нього будуть. Але так, щоб чутки про це не доходили до мене. Розумію, тобі це може здатися диким. Але я подумала: “Ну розл учуся я з ним, піду. Він приведе когось, хто стане господинею в будинку, який я стільки років формувала під себе.
А наш син? Він же обожнює батька. Як він без нього?” Бізнес Макса дає йому солідний прибуток. Левову частку коштів він витpачає на дім, сім’ю, на сина. Я нічого не потребую. То навіщо мені це руйнувати? Заради принципів? Не думаю, що це є рівнозначний обмін. Ну, є у чоловіка хобі, так і в інших воно є. В одного риболовля, в іншого марки. А мій колекціонує kоханок… Дякую за турботу, але прошу тебе, не розповідати про це іншим. Ніна поверталася додому і думала, що їй не треба було лізти в чужу родину зі своєю правдою.