Бабуся Катя встала з ранку раніше. У неї була кyпа справ, треба будинок упорядкувати, піч затопити, адже онук із міста має приїхати. Він приїжджав до бабусі Каті щовихідних. Бабуся пекла смачні пиріжки і спостерігала за тим, як її маленький онук грає на обличчі. Хлопчик ліпив сніговика. Адже в снігу, рожеві щічки, додому заходити не хотів. Бабуся практично закінчила пекти, як прийшла в гості сусідка Маша. Дівчині було трохи більше 20 років.
-Баб Кать, мама сьогодні пиріг спекла, nросила вам шматочок передати. -А я сьогодні якраз пиріжки печу. Але й пиріг зайвим не буде, я його онуку віддам. -А він знову приїхав? -Здивовано запитала Маша. – Так, он подивися у вікно, грає в снігу. Хоч би не змерз. Маша підійшла до вікна і стала довго вдивлятися в нього. -Гарненький у мене онук, весь у батька, – примовляла бабуся Катя. -Так, це точно… такий маленький. -Цього року до першого класу вже піде. Маша повернулася додому.
Мама накрила стіл, поставила пиріг і спитала про бабусю Катю: -Вона знову вигаданого онука бачить … мам, мені її так шкода. Адже немає в неї нікого, а після nохорону її чоловіка вона все частіше вигаданого онука у вікні бачить. -Нічого Машенька. Головне те, що вона щаслива. Ти бачила, як у неї світяться очі, коли вона свого онука у вікні розглядає. -Так, але як же бути … вона зовсім одна насправді. -Не одна. Нехай вона щасливо живе у своїх фантазіях, а ми за нею доглядатимемо.